Київська «Яворина» мобілізує жіноцтво на плетення маскувальних сіток для фронту

Ганна Богданець та Любов Черкашина – обидві родом із Рівненщини. Люди різної долі, різних уподобань. Ганна Богданець до виходу на заслужений відпочинок працювала кухарем, Любов Черкашина – за професією інженер, раніше мешкала в Харкові й працювала у науково-дослідному інституті «Важпромелектропроект». Проте нині їх об`єднує одне спільне – обоє активні членкині організації  українок «Яворина», громадські активістки, справжні патріотки України, учасниці Революції Гідності. 

З  2014 року,  від початку війни на Сході України,  Ганна Петрівна та Любов Іванівна постійно допомагають бійцям, зокрема плетуть маскувальні сітки і залучають до цієї потрібної справи сотні, тисячі небайдужих людей.

Членкині «Яворини» були  учасницями козацького свята на Співочому полі у м. Києві, традиційного заходу ВО «Свобода» «Голосіївська  криївка»,  свят у Голосіївському парку та ін.  До них приєднувалися інші волонтери, серед яких і Світлана Високович. Ця жінка із непотрібних клаптиків тканини плете чудові домашні килимки. На Різдвяні свята членкині «Яворини» вже відправили  партію таких килимків на передову.  А  ще в цьому комплекті були подушки і звичайно ж, виготовлена в основному руками незмінних трудівниць Ганни Богданець та Любові Черкашиної маскувальна сітка.

Нині  Ганна Петрівна та Любов Іванівна в приміщенні гуртожитку Київського кооперативного інституту бізнесу і права плетуть велику білу маскувальну сітку , яка сягне 14 метрів завширшки та 6 метрів завдовжки. Розпочали роботу лише після Різдва, але  запевняють, що через два-три дні її завершать.

Яворинки відчувають  підтримку  Київського кооперативного інституту бізнесу і права. Адміністрація цього навчального закладу надала для роботи приміщення в гуртожитку,  залучає до плетіння маскувальних сіток його працівників та студентів, які  тут проживають.  Постійно допомагають «Яворині» вихователь  та комендант гуртожитку Леоніда Кирпач і Світлана Лимаренко. Остання родом з Донецька, тож  вона  особливо переймається долею своїх земляків, які опинилися в зоні бойових дій.

На жаль,  під час роботи над плетінням маскувальних сіток  виникають труднощі, бракує потрібного матеріалу, зокрема зараз білої тканини. Тож жінкам доводиться діставати її де тільки можна –  переглянули всі свої домашні запаси, користувалися допомогою своїх знайомих тощо. Проте яворинки мобілізують себе для подальшої праці, розуміючи  важливість допомоги воїнам-захисникам.

Алла Топчій